На мою думку, процес навчання іноземних
мов слід спрямовувати на ознайомлення учнів і з новим способом спілкування –
міжкультурним спілкуванням, а також із культурою та звичаями народу, мова якого
вивчається. В процесі формування соціокультурної компетенції учнів вони
дізнаються про іншу культуру, вивчають її історію та знайомляться з
різноманітними сферами сучасного життя представників іншої культури.
В
процесі вивчення іноземної мови як засобу міжкультурного спілкування учень
пізнає іншу культуру, вивчає інші зразки соціальної поведінки і має можливість
порівняти їх зі знаннями, набутими у рідній для нього культурі, і таким чином
вчиться розуміти представників інших культур.
У
зв’язку з введенням соціокультурного компоненту вивчення іноземних мов, гостро постає
проблема автентичності мовного середовища. Остання досягається за допомогою застосування
автентичних текстів як одиниці спілкування. Знайомлячись із інформацією країнознавчого
та культурологічного характеру, учні засвоюють особливості іншої культури й
аналізуючи їх, вчаться краще розуміти власну культуру.
Отже, формування соціокультурної
компетенції на уроках іноземної мови передбачає обов’язкове ознайомлення з
культурною спадщиною інших країн. Це не лише допомагає учневі краще розуміти певний
народ, але й розвиває в нього інтерес до навчання.
Типовою формою проведення заняття
в початковій школі є театралізована гра, якій підпорядковані завдання уроку.
Театралізована гра-урок характеризується широким використанням елементів гри,
змагання, прихованих форм контролю, функціональної музики, поєднанням
індивідуальної, фронтальної форм роботи учнів з діяльністю в парах. Особливої
ваги набувають рухливі ігри, які допомагають розрядити напруження, дати вихід
загальмованій під час уроку руховій енергії учнів, стимулювати їх розумову
діяльність. Рольовий діалог спонукає учнів четвертого класу самостійно
працювати з рекомендованою країнознавчою літературою, так як дана форма роботи
надає можливість учням зіграти школяра іншої країни та презентувати учням класу
фонові країнознавчі знання, то слід констатувати покращення
мовних навичок учасників
рольового діалогу.
Навчання
учнів середньої школи характеризується використанням прийомів та способів, які
активізують розумово-мовленнєву діяльність учнів, їх ініціативність у виконанні
завдань. На цьому етапі учнів приваблюють завдання, які вимагають
самостійності, вміння комбінувати матеріал в залежності від потреб мовленнєвої
ситуації. Вправи на імітацію та механічне запам'ятовування відступають на
другий план. Середній етап є вирішальним у створенні комунікативної основи володіння
іноземною мовою. Велику увага приділяю тут розвитку непідготовленого мовлення.
На другому етапі значно збільшується питома вага домашньої самостійної роботи.
На цьому етапі я вважаю за доцільне використовувати методи інсценізації
літературних творів, створення міні-проектів.
В
старшій школі систематизується та узагальнюється мовний, мовленнєвий та
комунікативний досвід учнів, набутий ними на попередніх етапах вивчення мови.
Методи і види навчальної діяльності все більше набувають форм, наближених до
реальних умов спілкування. Широко використовуються творчі, проектні, групові,
інтерактивні форми роботи учнів.
На цьому
етапі я застосовую метод проектів, метод
перекладів, метод компаративного аналізу. Доцільним при формуванні мовної
компетенції у класі з поглибленим вивченням іноземної мови є написання есе.
Дане завдання розвиває психічні процеси учнів, їх логічне мислення, уміння
мислити іноземною мовою. Продуктивними та наглядними є опрацьовані теми есе у
9-11 класах «Чому я вивчаю англійську?», «Я у майбутньому», «Професія , про яку
я мрію».
Скільки ж є чудових учнівських проєктів у Людмили Василівни... Галерея...
ВідповістиВидалити